Видатні місця Стамбула

ПЛОЩА АХМЕДІЄ (стара назва "Площа Іподром")

Елліни та римляни часто влаштовували перегони колісниць, у зв'язку з чим Іподром був характерною рисою великого полісу (міста). Довгий час Іподром був центром соціального та спортивного життя столиці Візантійської імперії. На ньому проводилися гонки колісниць, поєдинки гладіаторів з дикими тваринами, а також відбувалися виступи артистів, акробатів, музикантів, проводилися урочисті церемонії.

Сьогодні ця площа носить назву площа Султанахмет. Доріжки Іподрому були засипані землею (товщина шару 4-5 метрів), на його місці створено величезний сквер. Від Іподрому збереглися тільки руїни арок і фрагменти стін. До наших днів зберігся Єгипетський обеліск (висота 20 метрів), колона Костянтина Порфірогенета (висота 32 метри) та Зміїна колона з храму Аполлона. У західній частині Іподрому розташований палац Ібрагіма-паші (XVI століття). В даний час тут знаходиться Музей турецького та ісламського мистецтва, в якому представлені старовинні рукописи, килими, ізнікські кахлі, мініатюри, а також стародавній одяг.

АЙЯ СОФІЯ

Візантія подарувала Стамбулу безліч православних церков, багато з яких стоять і нині, головна з них — храм Святої Софії. Із захопленням османами Костянтинополя вона була перетворена на мечеть, тепер тут розташовується музей. Храм вражає уяву величезними просторами, яскравими мозаїками, багатими килимами і шовковим драпіруванням.

У 1985 році Софійський собор в числі інших пам'ятників історичного центру Стамбула був включений до Списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Понад тисячу років Софійський собор у Костянтинополі залишався найбільшим храмом у християнському світі, аж до побудови Собору святого Петра в Римі. Висота Софійського собору 55,6 метрів, діаметр куполу 31 метр. Собор був побудований на ринковій площі Августейон в 324-337 роках при візантійському імператорі Костянтині.

БЛАКИТНА МЕЧЕТЬ (Мечеть султана Ахмета) та МЕЧЕТЬ СУЛЕЙМАНА

За часів Османської імперії навпроти храму Святої Софії була побудована велична мечеть Султанхамет, одна з найкрасивіших мечетей Стамбула. Мечеть налічує шість мінаретів: чотири, як зазвичай, по сторонам, а два трохи менш високих на зовнішніх кутах. Вона вважається одним з найбільших шедеврів ісламської та світової архітектури. Мечеть розташована на березі Мармурового моря в історичному центрі Стамбула в районі Султанахмет. Мечеть є одним із символів міста. Назву «Блакитна мечеть» мечеть отримала завдяки величезній кількості (понад 20000) білих і блакитних ізнікськіх керамічних кахлів ручної роботи, які використовувалися в декораціях інтер'єру.

Мечеть Сулеймана в Стамбулі - друга за значенням і перша за розмірами мечеть Стамбула (перша за значенням - мечеть султана Ахмета), вміщує понад 5000 віруючих. Мечеть розташована в старій частині міста, в районі Вефа. Мечеть споруджено за наказом султана Сулеймана Законодавця архітектором Синаном в 1550-1557 роках. Купол має висоту 53 м і діаметр 26,5 м. Підлога мечеті викладена килимами, всередині мечеть добре освітлена, світло падає з 136 вікон. Мечеть має чотири мінарети. У дворі мечеті знаходиться цвинтар, тут в двох сусідніх мавзолеях покоїться сам Сулейман і його кохана дружина Роксолана.

ЦИСТЕРНА БАЗИЛІКА

Найбільшим з усіх збережених до нашого часу підземним водосховищем (їх приблизно 40) є Цистерна Базиліка, що розташована в історичному центрі Стамбула поруч з Айя-Софією. Природно, тепер ця пам'ятка Стамбула за своїм первісним призначенням на використовується. Цю Цистерну почали будувати в римський період під час правління імператора Костянтина Великого, а закінчили тоді, коли на престолі був уже інший великий імператор, Юстиніан (532 рік).

Усередині Цистерна Базиліка нагадує справжній палацовий комплекс, її розміри — 145 на 65 метрів, в сховищі може поміститися до 80 000 кубометрів води. Склепінчаста стеля приміщення площею 10 000 кв. метрів підтримується 8-метровими колонами, яких тут налічується 336. Всі колони відрізняються одна від одної, бо вони були доставлені сюди з різних античних храмів. Цистерну використовували за призначенням аж до XVI століття, а за часів Османської імперії води Цистерни служили тільки для поливання садів палацу Топкапи. Закинуте і забруднене водосховище було приведено в порядок вже в XX столітті, а з 1987 Цистерна Базиліка функціонує як музей. До слова, тут знімалися епізоди зі знаменитого фільму про Джеймса Бонда «З Росії з любов'ю».

ПАЛАЦ ТОПКАПИ

В той же період в місті з'явився і головний палац османських султанів Топкапи, який розташовано неподалік від храму Святої Софії. Його площа перевищує 700 тисяч кв. метрів, а довжина стін навколо нього - 1400 метрів.

Назва Топкапи в перекладі з турецької означає «гарматна брама». Палац розташований на мисі Сарайбурну, в місці впадання Босфору і Золотого Рогу в Мармурове море в історичному центрі Стамбула. Палац Топкапи влаштований за принципом чотирьох дворів (Авлу), оточених стіною і розділених між собою.

ПАЛАЦ ДОЛМАБАХЧЕ

Османський період подарував місту більш пізній палац султанів Долмабахче, який будували в період між 1842 і 1853 роками. Палац звели для султана Абдул-Меджида I, якого обтяжував середньовічний Топкапи. Султан хотів жити в палаці в модному тоді стилі бароко. Примітно, що на обробку всієї будівлі пішло близько 40 тонн золота. Серед основних визначних пам'яток подарована королевою Вікторією люстра з богемського скла, вагою майже в п'ять тонн і збірка картин Айвазовського, які художник виконав на замовлення султана.

За кілька десятиліть палацовий комплекс, спочатку скромний за розмірами, розрісся до того, що зайняв 45 тис. кв. метрів. Після падіння монархії в палаці поселився Ататюрк. Тут він і помер 10 листопада 1938 року. Спорожнілий палац залишався музеєм аж до вересня 2007 року, коли турецький парламент повернув йому політичну функцію, зробивши Долмабахче офіційною резиденцією прем'єр-міністра. Варто згадати ще два палаци султанів: літню резиденцію Бейлербеї, розташовану на азіатському березі Стамбула і палацово-парковий комплекс Їлдиз, що служив головною резиденцією султанів.


Найдешевші квитки до Стамбула


ПАЛАЦ БЕЙЛЕРБЕЇ

Починаючи з XVIII століття на прибережних землях Босфору було побудовано безліч палаців. Одним з них є палац Бейлербеї, розташований на анатолійському березі. Палац частіше використовувався султанами в літні місяці, коли імперію відвідували іноземні правителі. Палац Бейлербеї дещо відрізняється від інших палаців Стамбула. Оточений він ступінчастим садом, численними особняками й великим басейном. Триповерховий палац складається з 6 залів і 26 кімнат.

У палаці відсутня будь-яка опалювальна система. На відміну від інших палаців Стамбула в палаці Бейлербеї відсутні розкішні каміни. Палац Бейлербеї займає важливе місце серед історичних і культурних цінностей Босфорського узбережжя Стамбула. Палац в певні дні тижня відкривають для відвідувачів.

ЄГИПЕТСЬКИЙ РИНОК

Єгипетський базар - другий за величиною ринок Стамбула. На його території знаходиться близько 80 магазинів, основний асортимент яких солодощі, прянощі і лікувальні трави, спеції, делікатеси з сухофруктів і м'яса, молочні продукти.

ГРАНД БАЗАР

Гранд базар — один з найбільших критих ринків у світі. Великий базар у Стамбулі, побудований в XV столітті. Базар розташований на схід від Стамбульського університету в районі Беязіт. Великий базар являє собою величезний комплекс, в якому 2600 крамниць, 65 вулиць, 22 брами, 24 приватні готелі й ринкові площі, 2 критих ринки, ресторани, мечеті, фонтани і закусочні. Щодня Гранд базар відвідує понад півмільйона відвідувачів і туристів.

ДІВОЧА ВЕЖА

Дівоча вежа Стамбула — красива вежа в азіатській частині Стамбула на невеликому острівці в Босфорській протоці в районі Бешикташ. Вежа є одним із символів міста. Найбільш відома турецька легенда свідчить: турецький султан шалено любив свою дочку. Одного разу ясновидець напророкував, що його дочка помре, коли їй виповниться 18 років. Султан наказав, щоб до тих пір, поки його дочки не виповниться 18 років, побудувати вежу.

Після того, як вежа була побудована, султан наказав перевести її у вежу, щоб уберегти її від можливої ​​смерті. Коли дочці султана виповнилося 18 років, султан подарував їй горщик з фруктами. Іменинниця відкрила горщик, в фруктах виявилася отруйна змія, яка вкусила дівчину, внаслідок чого вона померла, як і було передбачено. За іншою легендою - дівчина залишилася жива, її врятував принц, висмоктавши отруту змії. Звідси й назва - Дівоча вежа.

ПРОТОКА БОСФОР

Чудовий місто Стамбул розташовується на кордоні двох материків, тому серцем міста по праву можна назвати Босфор. Дивовижної краси протока Босфор зачаровує своїми водами і контрастно прибраними берегами. По сусідству з рибальськими селищами і сучасними хмарочосами розташувалися величні палаци, які якнайкраще відображають долю міста, символа сплетіння розкоші й убогості, старовини і сучасності.

Стамбул має надзвичайно гарні мости через Босфор і бухту Золотий Ріг. Найвидатніший з них — перший підвісний міст через Босфор, Босфорський міст або міст Ататюрка. Його довжина становить 1560 метрів. Проїзд Ататюркським мостом платний, а пішоходам вхід взагалі заборонений, у зв'язку з численними спробами суїциду на цьому мосту.

ПРИНЦЕВІ ОСТРОВИ

Принцеві острови — це невеликий архіпелаг з 9 островів в Мармуровому морі біля азійського узбережжя Стамбула, в 20 кілометрах на південний схід від центру міста. Таке ім'я островам дісталося через одну традицію візантійських імператорів, які засилали туди своїх близьких родичів, здатних зазіхнути на їхній престол. Тут цих принців часто засліплювали, просто страчували або тримали у в'язницях. Місцеві жителі часто називають ці острови просто Адалар (острови). У літні місяці Принцеві острови — популярний напрям одноденних подорожей зі Стамбула. Через те, що на островах немає автомобільного руху, єдиним транспортом залишається гужовий. До островів можна доїхати на поромі (тривалість плавання близько години) як з азійської частини міста (в Бостанджи і Картал), так і з європейської (від пристані Кабаташ (Kabataş)). Більшість поромів причалюють до чотирьох найбільших островів архіпелагу: Киналіада, Бургазада, Хейбеліада і нарешті Бюйюкада.

ПЛОЩА ТАКСИМ ТА ВУЛИЦЯ ІСТІКЛЯЛЬ

Площа Таксим — це центр сучасного Стамбула, жвавий і багатолюдний. Площа отримала свою назву від імені центрального розподілу (таксим) води, розташованого тут за часів Османської імперії. У центрі площі розташований пам'ятник Ататюрку. Від площі Таксим простягнувся знаменитий бульвар Істікляль (Istiklal Caddesi) - пішохідна зона з безліччю магазинів, кав'ярень, ресторанів і клубів. Більшість будівель на бульварі побудовані в стилі арт-нуво (з французької, нове мистецтво), відносяться до кінця XIX ст.. Спускаючись по вулиці від площі Таксим можна побачити історичні будівлі, що раніше були особняками багатих жителів міста, в яких зараз розташувалися консульства іноземних держав.

Вулиця Істікляль знаходиться в центрі Стамбула, ця вулиця улюблена художниками, музикантами. На Істікляль знаходиться найзнаменитіший рибний базар у Стамбулі. Рибний базар — популярний продовольчий міський ринок, на якому можна придбати не тільки різні сорти риби, а й просто будь-які продукти, починаючи від м'яса та сиру і закінчуючи фруктами, чаєм, традиційними східними солодощами. Незважаючи на велику кількість туристів, він зберіг атмосферу справжнього стамбульського ринку.

ТУНЕЛЬ

Це один з найдавніших тунелів у всьому світі. Це найстаріший метрополітен континентальної Європи. До того ж він є найкоротшим за довжиною. Тунель пов'язує райони Бейоглу і Каракей. Це найкоротший шлях, якщо потрібно спуститися з пагорба (кінець пішохідної вулиці Істікляль) до Галатського мосту (узбережжя Золотого Рогу), або навпаки піднятися. Був спроектований французьким інженером Еженом Генрі Гаванде.

Будували його з 1871 по 1874 рр.. Протяжність 573 м під землею. Весь шлях тунелем триватиме лише 2 хвилини. Цей вид транспорту швидше можна назвати підземним фунікулером. До 1910 року для пересування вагонів використовувалася кінська сила. У 1971 році дерев'яні вагони замінили на металеві. Тунель перевозить близько 15 тисяч людей на день.

КАТОЛИЦЬКИЙ ХРАМ СВЯТОГО АНТОНІЯ

Католицька базиліка в венеціанському неоготичному стилі за проектом італійського архітектора Джуліо Монджера. Ченці ордена францисканців з'явилися в Стамбулі ще в XIII столітті. Перша церква присвячена святому Франциску, засновнику ордена, її було побудовано в районі Галати 1230 року. Після пожежі 1696 року за рішенням турецького султана Мустафи II її відібрали у францисканців і перебудували в мечеть. До 1724 року італійська громада збудувала нову церкву, присвячену святому Антонію Падуанському, знесену в 1904 році. Турецька влада виділила ділянку неподалік, і в 1906 році закладається перший камінь у фундамент другої церкви святого Антонія. Одночасно на ділянці були побудовані дві п'ятиповерхові будівлі, що гармонують за стилем з церквою. Таким чином церква опинилася всередині великого двору.

ГОТЕЛЬ "ПЕРА ПАЛАС"

Заснований готель був ще 1892 року і відкритий за три роки після початку будівництва. Спочатку цей готель задумувався для розміщення пасажирів зі всесвітньо відомого Східного Експресу, останньою східнію зупинкою якого був призначений саме Стамбул. Вражаюча будівля спроектована архітектором Олександром Валлаурі, який жив в цьому місті і черпав натхнення між Сходом і Заходом. Архітектурний стиль готелю "Пера Палас" являє собою якусь суміш нео-класики, модерну та східних мотивів. Свого часу готель був не тільки першим розкішним готелем в Стамбулі, він також був першою будівлею в місті далеко від королівських палаців, яке мало власну електрику та гарячу воду. Крім того, саме в цій будівлі був створений перший електричний міський ліфт в Туреччині. В готелі зупинялися відомі на весь світ люди, діячі культури і мистецтва, а також сам Кемаль Ататюрк.

ВЕЖА ГАЛАТА

Про дату будівництва вежі Галата точних відомостей не залишилося, однак стверджується, що вона була побудована в 507 році. Вежа стоїть на схилі пагорба, на так званій Галатській вершині, розташованій в європейській частині міста. Вежа побудована в такому місці, що її чудово видно майже з усіх точок міста. З вершини її відкривається прекрасна панорама, яка привертає увагу туристів і гостей міста. В результаті землетрусу, який стався 1509 року, вежа отримала серйозні ушкодження, а потім була відновлена ​​й добудована під керівництвом відомого турецького оттоманського архітектора Хайреддіна. Висота вежі Галата становить на сьогоднішній день 66,90 метри. Її зовнішній і внутрішній діаметр - 16,45 метри і 8,95 метри відповідно. Товщина стіни становить 3,75 метри, а висота над рівнем моря — 140 метрів.

За свою історію вежа була в'язницею, наглядовим постом знаменитого турецького астронома Такіуддіна, місцем розташування пожежної команди, спостережним пунктом за околицями, улюбленим місцем відвідування туристів. Для тих, хто любить споглядати краєвиди Стамбула, на верхньому поверсі є балкон. Тут також є ресторан, кафетерій і нічний клуб. Вежу Галата в Туреччині люблять як символ, який нагадує їм про минуле.

ЦЕРКВИ СТАМБУЛА

Церква святих Сергія і Вакха — одна з найдавніших церков Стамбула, зведена поруч з будинком, де імператор Юстиніан провів свої молоді роки. Церкву була закладено на кілька років раніше знаменитого Собору Святої Софії, і саме вона стала його прообразом, тому її називають мала Айя-Софія. Розташовано церкву в історичному районі Стамбула Султанахмет.

Церква Богоматері Влахернської була побудована в V столітті над священним цілющим джерелом, яке за легендою вважалося сльозами Діви Марії. Влахернська церква була однією з найголовніших святинь Костянтинополя: тут зберігали покрова і пояс Богоматері, які були таємно вивезені паломниками з Єрусалиму.

Монастир Хора (Карійє) є одним з найцікавіших музеїв Стамбула. Монастир Хора виглядає досить бідним з боку, але вражаючі речі знаходяться у внутрішній частині музею. Внутрішнє оздоблення вражає своїми мозаїками і фресками, а також культурним змішанням візантійської і османської епох.

Церква "Святого Стефана". У Церкви Святого Стефана кілька назв. Ще її називають «Болгарською Церквою» або »Залізною церквою». Знаходиться вона в районі Галата на березі бухти Золотого Рогу. Первісна будівля була збудована з дерева. Після того, як церква постраждала від пожежі, було вирішено побудувати залізну церкву. Церква Святого Стефана є портативною, тобто її можна розібрати в будь-який момент і перевезти на інше місце. У цьому полягає її унікальність. Не так вже й багато подібних залізних церков збереглося на сьогодні.

Церква Святого Георгія була побудована 1720 року. Незважаючи на звичайний і досить простий зовнішній вигляд церкви Святого Георгія, в своїх стінах вона зберігає справжні реліквії. Це церемоніальний візантійський хрест, який був вирізаний з дерева Святого Хреста (легенда), давні мозаїчні ікони, кам'яна колона, до якої для катування прив'язували Христа, патріарший трон, де згідно з переказами, сидів сам Златоуст Іоанн, костянтинопольський архієпископ lV століття, великий духовний вчитель, один з отців Церкви.

Руська Церква - Айя Пантелеймон. В районі Каракей розташована руська православна церква святого Пантелеймона. Свою історію руська православна церква святого Пантелеймона в Стамбулі починає в 1873 році, коли для паломників, що прямують в Афон, в районі Каракей по сусідству зводяться три подвір'я афонських монастирів: Пантелеймонівського, Андріївського та Іллінського. Церква має досить незвичайне місце розташування, вона розташована на останньому поверсі 6-поверхового будинку. Піднявшись гвинтовими сходами (слідуючи за вказівниками, написаним російською мовою) ви потрапляєте до дверей, за якими розташована тераса, в центрі якої саме знаходиться приміщення церкви. Руська православна церква святого Пантелеймона чудово розписана всередині, розпис було відновлено, є багатий іконостас. З ікон особливо варто відзначити дві чудотворні ікони: святого Пантелеймона, написана 1898 року на Афоні та Володимирської Божої Матері, подарунок російської черниці Митрофанії.

ФОРТЕЦЯ ЕДИКУЛЕ ТА ЗОЛОТІ ВОРОТА

Фортеця Едикуле вражає відвідувачів потужними стінами, високими вежами, темними і похмурими підвалами, які призначалися для ворогів Османської імперії та для зберігання казни.

За часів Костянтинополя на місці фортеці був край міста і ворота для входу в місто. Ворота називалися Золотими і надійно захищали місто від загарбників.  Незважаючи на свою гучну назву, Золоті ворота — це дуже скромна мармурова будова, виконана у вигляді тріумфальної арки, яка втім має невеликий секрет. А секрет полягає в тому, що створки арки, які блищали як золото, були виготовлені з латуні. Поруч із Золотими воротами знаходяться Малі ворота, що збереглися до наших часів.

Історія фортеці Едикуле починається з того моменту, як через Золоті ворота завойовникам вдалося прорватися в місто. Султани прийняли рішення побудувати не стіни, а справжню фортецю. Лише за кілька років це рішення втілилося в реальність, було побудовано фортецю, що мала сім веж і великий двір. Через забобони Золоті ворота заклали цеглою. Товщина внутрішніх стін 5 метрів, через кожні 50 метри в стіні споруджена оборонна вежа. На зовнішній стіні, товщиною в 2 метри, було 96 веж. Практично вся внутрішня стіна збереглася до нашого часу, а ось зовнішня стіна зруйнувалася майже повністю. В перекладі з турецької «Едикуле» означає Семибаштовий. Чотири вежі побудували візантійці, а три вежі (внутрішні) - мусульмани.

Сьогодні фортеця Едикуле - музей. У внутрішньому дворі музею Едикуле проводяться фестивалі, концерти, покази мод. Цікавим є той факт, що під час проведення концерту необхідно дотримуватися певного рівня шуму. Ця заборона введена з метою попередження руйнування старовинної кладки замку.

МІЛЬЙОННИЙ КАМІНЬ

Під час археологічних розкопок 1957 року вченими було виявлено частину монументального орієнтира, що у візантійську епоху служив точкою відліку відстаней від Костянтинополя до найважливіших центрів імперії. У той час орієнтир розташовувався на головній вулиці міста - Месі (Mese), місце якої сьогодні займає північно-східна частина площі Султанахмет. До наших днів збереглася лише частина початкового монумента. Мільйонний камінь був оточений чотирма колонами, над якими височів купол. Вважається, що в V-VI століттях споруда використовувалася як язичницький храм, присвячений богині Тисі.